Резонансними з точки зору санітарно-епідеміологічного благополуччя України стали випадки дифтерії, зареєстровані у жовтні цього року в Закарпатській області. До інфекційної лікарні потрапили 15 студентів Ужгородського університету, яким  лабораторно підтверджено діагноз дифтерії. У виші оголошено карантин, проводиться масова імунізація. Але сироватки для хворих не вистачило. Лише вона може врятувати людину під час виникнення хвороби при негайному її застосуванні.

Поява хоча б одного випадку дифтерії для цивілізованих країн є надзвичайною ситуацією. Ця хвороба належить до керованих інфекцій, тобто вражає переважно неімунізованих людей. Широке проведення щеплень дозволяє взяти це підступне інфекційне захворювання під суворий контроль і не допустити його епідемії та вкорінення.

Виникнення епідемії кору засвідчило провали планової імунізації населення в Україні.

Дифтерія повертається тому, що вакцинація у різних вікових групах за останні роки була зірвана. Наприклад, у Закарпатській області вона сягала лише 48 % (замість 95). Це - критична межа.

У Полтавській області у 2010 році діти до одного року були охоплені щепленнями лише на 50,5 %, у 2011 – 28 %, 2014 – 23,9, 2015 – 14,9, 2016 – 13,2. За 9 місяців цього року щеплено 64,4 відсотка немовлят.

Серед дорослого населення області ситуація катастрофічна. У 2010 році було щеплено 35,2 відсотка, у  2011 – 12,9 %, у 2012 – 29,8. У 2013 році показник щеплення – 0! У 2014-му щеплено 1%, у 2015-му знову 0, у 2016 – 8,9 %. За 9 місяців цього року вакциновано 51,6 % дорослих.

Не щеплене  населення – це загроза повернення дифтерії, яка може укорінитися на довгі часи і викликати епідемію. Після розвалу Радянського Союзу в 90-х роках ХХ сторіччя в Україні захворіло понад 17 тисяч людей, 696 із них померли. На Полтавщині захворіло 312 осіб, із них померли 52 дитини та 1 дорослий. Причиною епідемії дифтерії тоді була нестача вакцин та антивакцинальна пропаганда.

Головний механізм передачі дифтерії – крапельний. Збудник, який локалізується у рото- і носоглотці під час розмови, кашлю, чхання виділяється у довкілля й інфікує людей. Можливі шляхи передачі інфекції – пиловий, контактно-побутовий (рушники, подушки, іграшки, шкільно-письмові прилади), а також аліментарний (молокопродукти). Дифтерія проявляється від легких форм до тяжких – із розвитком інфекційно-токсичного шоку, який закінчується летально. Смертність від дифтерії може сягати до 50 %. Вона вражає ротоглотку, гортань, починається під виглядом ангіни, вражає серцево-судинну систему, нирки, нервову систему, а також очі, шкіру та статеві органи.

За останні 7 років в Україні зареєстровано 37 випадків дифтерії, в тому числі семеро дітей. Нещодавно у Києві зареєстровано один випадок у школяра, який не був щеплений, та в жінки. Захворів на дифтерію чоловік у Тернополі. Тоді з сироваткою також були проблеми.

Хворих на дифтерію обов'язково госпіталізують у лікувально-профілактичний заклад. Режим хворого – обов'язково ліжковий.

Основою специфічного лікування є своєчасно введена протидифтерійна анатоксична сироватка. Лише вона може врятувати хворого.

Вакцинація проти дифтерії проводиться у віці 2-х, 4-х та 6 місяців. У 18 місяців проводять першу ревакцинацію. Наступні ревакцинації проводять у віці 6–ти, 16 – ти, 26 років і кожні наступні 10 років.

У зв'язку з погіршенням санепідситуації по дифтерії в Україні, критичним станом охоплення щепленнями населення різних вікових груп, особливо серед дорослих, рекомендуємо невідкладно звернутись до медичних працівників лікувально-профілактичних закладів для проведення щеплень та захистити себе і своїх дітей від нападу цього жорсткого небезпечного інфекційного захворювання. Бажано, щоб керівники всіх підприємств, установ, організацій усіх форм власності також подбали про своїх працівників. Вакцина в лікувально-профілактичних закладах є.  Лише вакцинація не дозволить укорінитись дифтерії на багато років та загрожувати здоров'ю і життю людей.

Олександр Катрушов, голова обласного наукового товариства лікарів-епідеміологів, гігієністів, завідувач кафедри гігієни,екології та охорони праці в галузі Української медичної стоматологічної академії, доктор медичних наук, професор

Валентин Шаповал, лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент