Інформаційно-презентаційний путівник стане Вам у нагоді під час знайомства з містом Полтава та Державним історико-культурним заповідником «Поле Полтавської битви». Видання розраховане на широке коло читачів.

Ця книга про людей, які працювали і працюють у санаторії «Сосновий бір», які, які не звертаючи уваги на «перемінливі політичні вітри», завжди самовіддано робили свою справу і створили цю «перлину Зіньківщини та Полтавщини».

Санаторій «Сосновий бір» у с. Василівка, Зіньківського району, Полтавської області у 2019 році відзначає 50 років з часу початку своєї роботи. Сьогодні це сучасний санаторно-реабілітаційний заклад, який користується великим попитом серед людей, які хочуть змістовно відпочити, поправити своє здоров’я. Причому це не тільки жителі України, а й мешканці близького та далекого зарубіжжя.

Книга цікава, пізнавальна, розвиває творчу уяву і логічне мислення. Добро та почуття гумору переплітається з мудрістю. У казках відображені не тільки кумедні пригоди звірят, є вдалий приклад, як треба цінувати щедрість української землі. Казки можуть бути використані у виховному освітньому процесі і спілкуванні в родинному колі.

Незалежно від віку чи життєвого досвіду, ми несемо в собі всі радощі та тривоги, сподівання, а ще гіркий присмак втрат та безнадійності у цьому світі. Нам часто бракує уваги і підтримки, просто спокою, потреби щиро сміятися, плакати і , врешті, бути вдячним Богу за те, що маємо.

У збірці «Струни душі» кожен читач знайде для себе щось, що торкнеться струн його душі і серця.

Сторінки роману «Віха» покликані зберегти у нашій пам’яті драматичні події, що відбувалися на Україні в перші роки ХХ століття. Відтворити правду тогочасного життя українського села і особливості боротьби за волю в період Української революції 1917-1921 років допомогли документальні матеріали, а також спогади жителів нашого краю, які дійшли до нас крізь десятиліття заборон і репресій. Хочеться вірити, що слова правди, які донесли до нас покоління земляків про вогняні сторінки Української революції 1917-1921 рр. і її героїв, допоможуть прозріти нинішнім і прийдешнім поколінням українців, як віха-цикута допомагає сліпих робити зрячими.

Видано за кошти обласного бюджету згідно із Планом випуску соціально значущих видань.

В творческом арсенале писательницы Альбины Батуриной это девятая книга. В нее вошли стизхи пейзажного и лирического характера, а также проза. Для широкого круга читателей, которые любят и ценят не только поэзию, но и прозу.

Всем нам прекрасно известно: человек не может знать своего будущего. Хотя пофантазировать, нарисовать его картину пытаются очень многие. Уверен, что такие попытки вряд ли увенчаются успехом. А если оглянуться, вспомнить свое прошлое,- можно увидеть столько интересного, а иногда не очень приятного, которое так хотелось бы исправить. Но вот в чем неизменность, константа нашего бытия, нашего пребывания в этом мире – не в наших силах повлиять на свершившееся событие. Можно только принять горький опыт и сделать вывод на будущее. Вот такой попыткой познать свое прошлое, честно оценить свои ошибки является книга «Жизнь моя,,,». Возможно, для кого-то она послужит напоминанием, что никогда нельзя падать духом, опускать руки – нужно бороться до конца.

Військовий лікар із м. Полтави Михайло Шик перебував у Афганістані 13 місяців у 1987-1988 роках. Увесь цей час вів записи в щоденнику, які опрацював і систематизував уже вдома. Саморобна книга в єдиному екземплярі зі сторінками тексту, набраного на друкарській машині, нагадувала нагадувала радянський підпільний самвидав. Вона була передана Полтавському обласному краєзнавчому музеєві ім. В.Кричевського для експозиції у відділі, присвяченому Афганістану.

Готуючись до ювілейної дати, активісти-афганці вирішили видати цю книгу належним чином, щоб вручити її учасникам тих подій, а також подарувати школам та бібліотекам Полтавщини.